Нарис

Нарис – самостійний жанр публіцистики, в якому на документальній основі узагальнюються важливі суспільно-політичні явища, розкриваються події в центрі яких є зображення людини, розкриття її характеру.

Різновиди нарисів:

• Портретний нарис (зображує внутрішній світ людини, розкриває іі характер через конкретні вчинки, ситуації);
• Проблемний нарис (характеризує осмислення автором проблеми її аналіз через конкретні дії окремих осіб, колективу тощо);
• Подорожній нарис (основою є спостереження під час подорожі, зустрічі з цікавими людьми, враження від побаченого, почутого, пережитого);
• Замальовка (в центрі зображення завжди локальна, конкретна подія).

Методика роботи над нарисом

                В роботі над нарисом застосовуються різноманітні засоби художньої типізації, показ таких аспектів, як портрет героя, його мовна характеристика, пейзаж, факт, деталь,подробиці, вимисел і домисел.

Нарисовий матеріал виграє, якщо в його основі показ конфлікту, а також дано повний психологічний аналіз. Нарисовець також має володіти талантом художника, обов’язково використовувати синоніми, антоніми, крилаті вислови.

Дуже важливі композиція і сюжет.

Композиція може бути мозаїчна (портрет героя малюється мазками), поетапною (з життя героя подаються цікаві епізоди різних років).

Природа нарису дозволяє поєднання різних жанрів: репортажу, звіту замальовки, кореспонденції, що свідчить про жанрову свободу і дозволяє автору при умові композиційній, сюжетній і стилістичній єдності матеріалу вести розмову невимушено, змінюючи тональність розповіді та ритміку викладення.