Чи може дозволити собі журналіст “продажність”?

Журналістів часто звинувачують у продажності.

Безумовно, журналіст також як будь-який інший працівник отримує заробітну плату за свою працю (або просто винагороду від ЗМІ, який публікує або іншим способом використовує його матеріал). Мова не про це. Йдеться про те, що багато хто з «працівників пера і мікрофона» «приваблюють» та інші джерела доходу. У таких випадках кажуть, що стаття, наприклад, або передача «замовна», тобто журналісту заплатили, щоб він написав (сказав) щось, або не написав (не сказав), або висвітлив той чи інший факт в потрібному світлі. Істина в такому випадку спотворюється, читач вводиться в оману (як мінімум, про об’єктивність інформації).

Крім грошових сум, журналістові можуть бути запропоновані подарунки, послуги, запрошення та інші блага, які, загалом і в цілому, можна визначити як «особисту вигоду».

Досить категорично про подібну ситуацію йдеться в Кодексі етики журналістів: «Журналіст взагалі не повинен приймати, ні прямо, ні побічно, ніяких винагород або гонорарів від третіх осіб за публікації матеріалів і думок будь-якого характеру».

Девід Рендалл у своїй книзі  також наставляє: «Ви не повинні отримувати особисту вигоду від своїх статей. Ви скомпрометуєте себе, якщо приймете послуги від тих, про кого пишете, чи отримаєте особисту вигоду з написання статті ». Він же наводить такий приклад, розглянутий на Гарвардському семінарі з етики, в якому він брав участь.

Ви подружилися з міським чиновником, своїм сусідом. Він пропонує вам спільно купити автомобільну мийку, якою ваші сім’ї будуть користуватися по черзі. У його силах роздобути цю мийку, яку в звичайних обставинах ви просто не змогли б собі дозволити, завдяки своєму знайомству з директором місцевого заводу. За його словами, в обмін директор заводу хотів би, щоб про його підприємство була надрукована доброзичлива стаття.

Далі в практикумі задавалось наступне питання: «Як ви поступите?». Питання було чисто риторичне, і правильніше було сформулювати його так: «проміняв ви свою репутацію, чесність, добре ім’я і можливість писати про цей заводі без підказки на половинне користування автомийкою?»

На думку правоборців, ситуація, коли джерело пропонує журналісту опублікувати інформацію за фінансову винагороду, повинна бути виключена з практики працівника ЗМІ як не відповідна професійно-етичним нормам, які рекомендують журналісту «бути особливо пильним при спілкуванні з джерелом, який пропонує інформацію взамін за послуги або гроші , не вступати в торги через інформацію ». Тим більше коли мова йде про навмисне спотворення фактів, «замовних» матеріалах, наклеп.

Інформацію взято з  http://textprom.com/prodagnist.html